Сара Гайдук одросла окружена з музику. Уж после першого стретнуцa зоз оперу, у основней школи, знала же єй музика будзе животне опредзелєнє и же буц оперска шпивачка и буц на сцени то тото цо жада. Сара потераз мала даскельо замерковани сопрански улоги у даскелїх оперох, та и попри тим же док ше школовала вельо того мушела жертвовац, дзекеди аж и здравє, гвари, нє банує, бо зна свой циль.
Сара народзена у Ванкуверу, а найвекшу потримовку же би ше занїмала з музику ма од своїх родичох, Михайла и Драґани, хтори на канадске поднєбє крочели давного 2003. року и там су ище и нєшка. Як у франти приповеда наша собешеднїца, звуки флаути у їх фамелиї нє мож обкеровац, понеже ше у тей хвильки шицки занїмаю з тим инструментом.
– Моя мац Драґана, иншак родом зоз Зомбору, уж 20 роки преподава флауту у єдней школи у Ванкуверу. Оцец по фаху нє музичар, алє барз люби танцовац, а однєдавана и вон як и моя младша шестра Нина хтора уж осем роки грає, вежбаю на флаути – толкує Сара о своїх музичних кореньох.
Музични початки у дзецинским хору
Сара свойо перше, озбильнєйше стретнуце зоз шпиваньом мала у дзецинским хору уж на 5 роки, а вец єй у 7. класи основней школи, односно на 12 роки по канадскей системи школованя, понукли же би ше приявела на авдицию за шпиванє у дзецинским хору хтору орґанизовала Городска опера у Ванкуверу. За авдицию нє мала нїяки окремни пририхтованя, гвари вона, окрем того кельо ю пририхтали у школи, а пририхтали ю добре, з оглядом же напредованє у хору там добре обдумане. Хор ма вецей уровнї, а як школяр напредує так ше пендра на висши уровень, та кед є окреме талантовани, ґрадичи ше, лоґично, прескакує.
– У нас за шицко єст авдициї. Кед єст авдиция за даяку оперу, зна ше точно цо мушиш порихтац, звичайно то два, три писнї на вецей язикох. Кед сом прешла авдицию, було ми то перше искуство зоз оперу. Видзела сом як ше шицко од початку по конєц будує, як випатра процес, и то ми ше барз попачело – приповеда Сара, а потим предлужує:
– После того наступу почалала сом ходзиц на приватни годзини шпиваня, понеже сом ше заинтересовала буц оперска шпивачка. Уписала сом ше и на Музични конзерваторий „The Royal Conservatory of Musicˮ и нє почала сом од першого уровня, алє од шестого, и уж теди сом знала же ше у живоце сцем занїмац з музику – гвари тота млада уметнїца.
Упис до штреднєй школи и на факултет
Нєодлуга, Сара мала и упис до штреднєй школи, а як нам толкує, канадска школска система кус иншака. Штреднї школи у Канади попри основних, обовязних предметох хтори слухаю шицки школяре, маю и надосц виборни предмети. Кажди предмет у зависносци од чежини ноши одредзене число бодох, а вибера ше их спрам факултету на хтори ше жада уписац. Сара виберала предмети вязани за театер, наступ и странски язики, а музични предмети виучовала на приватних годзинох.
– Було ми дакус чежко бо сом на концу штреднєй школи мала испит зоз шпиваня, потим пририхтованє за факултет, мала сом наступ на двох оперох, „Сон лєтней ноциˮ, Бенджамин Бритн, а потим и Моцартова „Чаривна пищалкаˮ, а понеже сом нє мала часу буц на годзинох у школи, вельо того сом мушела научиц сама. У нас ше на проби приходзи уж добре порихтани, понеже то професийни ансамбли, а проби служа лєм же би ше вименєло даяки дробнїци. Я ше пририхтуєм зоз професорку приватно, алє и сама вельо робим, та кед дацо нє ясне або барз чежке, вец ше консултуєм з ню – приповеда наша собешеднїца и наглашує же кельо ше часу и труду за векши успих муши уложиц.
Сара тераз закончела перши рок на державним факултету („The University of British Columbiaˮ) хтори тирва штири роки, а школованє, обчековано, драге. Єден рок на факултету кошта коло 10.000 долари, но на щесце, окрем того нє ма додатни трошки, бо бива дома, та на факултет путує на автобусу. Свидома цени школованя, Сара попри шицких обовязкох находзи часу и за роботу. У дзецинским хору дзе дакеди и сама наступала, тераз роби як асистент, а даяки пенєж „спаднє” и зоз наступох, як их Анґлийци волаю „ґиґохˮ, та и других жридлох.
– Робим як асистент у дзецинским хору, з дзецми возросту од 7 по 10 роки. Помагам им же би преходзели през ноти, а робиме и теорию музики. Робота нє вше лєгка, дзеци знаю буц досц енерґични, та треба мац сцерпеня, но я барз любим тоту роботу и робела бим ю и кед бим нє була плацена. Ґу тому, робим и по анґажману. Звичайно то даяки винчаня, ресторани, а наступаме з рижнима композициями у класичних аранжманох. Робим и як учителька клавира и шпиваня у школи у хторей моя мац преподава флауту. Шицко тото зна буц дакус напарте, алє сцигуєм шицко. Важне ми же бим вше мала цо робиц. Нє любим кед ми допито. Любим мац циль – гвари тота амбициозна, млада дзивка.
Сара бешедує и о других можлївосцох заробку у тей файти уметносци, и на концу заключує же постоя рижни опциї лєм их треба мудро вихасновац:
– У нас ше векшина заробку зводзи нарижни проєкти и контракти. Но и кедприватно преподаваш музику, мож досц пенєжи заробиц, а я робим и приватно и зоз школярами у школи. Тиж, добре плацене и кед маш на даяким наступу соло улогу, а плацени и наступи у хору, алє менєй. У каждим случаю можлївосци єст, цо найважнєйше, та кажде може виберац цо му найвецей одвитує – заключує вона.
У Керестуре пообиходзиц родзини
– Любим присц до Керестура и пообиходзиц родзини. Ту шицко таке мирне и якош спомалшене. Окрем тераз, остатнїраз сом у Керестура була и пред двома роками и теди сом при дакедишнєй наставнїци музики, Иринки Олеяровей, хтора и моя нина, вежбала на клавиру за єден испит. У Керестуре ми вше наисце приємно – закончує наша собешеднїца, цали час бешедуюци дакус по руски, дакус по сербски, а найлєпше, розуми ше, по анґлийски.